|
|
Каталог статей
Біологічне тестування - як одна із складових оцінки токсичності води
Зважаючи на те, що антропогенне навантаження на водні об’єкти зростає щорічно, а також збільшується кількість синтетичних токсикантів, визначення яких неможливе наявними аналітичними методами, біотестування набуває все більшої популярності і широко запроваджується у світі [1]. Поєднання хімічних і біологічних методів, дає найбільш об’єктивну характеристику якості води [2]. Під терміном біотестування слід розуміти використання організмів або їх сукупностей, у яких вміст певних елементів або сполук, а також морфологічна, гістологічна або клітинна структура, метаболічні та біохімічні процеси, поведінка та популяційна організація дозволяють надати кількісну оцінку якості навколишього середовища або змін цього середовища[3].
Токсичність води поділяють на декілька типів: гостра та хронічна, генна та цитотоксичність. Перші дві визначають стосовно цілісного організму, науковці аналізують реакції представників різних систематичних груп і трофічних рівнів (еукаріоти і прокаріоти). За допомогою аналізу змін на клітинному рівні встановлюють певні структурні і функціональні зміни геному – визначають останні два види токсичності[2].
Завдяки простоті, оперативності і доступності біотестування стає все більш поширеним у світі. Проте, необхідно проводити комплексне біотестування, яке включає різноманіття тест-обєктів. «Результати, отримані за допомогою такого комплексного тестування, дають детальний і ширший профіль токсичних і генотоксичних сполук, що впливають на здоровя людей...» [2].
Важливою умовою для проведення біотестування є використання генетично однорідних лабораторних культур. Дослідження проводять протягом певного періоду часу, тривалість якого залежить від поставлених цілей. Виділяють наступні біо-тести: гострі, короткотривалі хронічні та хронічні. Перші базуються на показниках виживання і тривають від декількох хвилин до 24-96 годин. Наступні тести тривають 7 діб і закінчуються переважно після першого покоління тест-обєктів. Останні - відображають народжуваність ракоподібних, яке охоплює 3 покоління.
Біотестування проводять на різних тест-обєктах, а саме бакреріях, рослинах та тваринах [4]. Для прикладу наведемо назви мікроорганізмів, які широко використовують у лабараторіях інфузорії (Tetrachymena pyriformis). Їх перевіряють на виживаємість, зміну чисельності клітин в культурі, коефіцієнт поділу клітин, середню швидкість росту, добовий приріст культури. Серед рослинних організмів часто використовують цибулю (Allium cepa), зерен рослин (салату латуку, гороху тощо). Вчені аналізують енергію проростання зерен (цибулини) та довжину первинного кореня. Наступними важливими тест-обєктами є безхребетні тваринні організми: дафнії (Daphnia magna) та гідри (Hydra attenuate). Для них визначають смертність, народжуваність, аномальні відхилення у раньому ембіріональному розвитку організму, ступінь синхронності поділу яйцеклітин. Також досліджують вплив токсикантів на хребетних тварин – риб (карась (Carassius auratus gibelio), короп (Cyprinus carpio), гупі (Poecilia reticulata), Даніо реріо ( Danio reri). У них аналізують клітини хвостового, бокового плавців та крові [2].
Завдяки простоті, оперативності і доступності біотестування стає все більш поширеним у світі. Проте, необхідно проводити комплексне біотестування, яке включає різноманіття тест-обєктів. «Результати, отримані за допомогою такого комплексного тестування, дають детальний і ширший профіль токсичних і генотоксичних сполук, що впливають на здоровя людей...» [2].
Література
1. Верголяс М.Р., Білий Р.О., Стойка Р.С., Гончарук В.В. Проапоптичні зміни в еротроцитах риби Danio Rerio за впливу катіонів міді // Біологічні студії. – 2009. – Том 3/№2 – 15-22с.
2. Біотестування як метод оцінки якості питних вод // Вісн. НАН України. — 2006. — N 10. — С. 54-57. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
3. Ю.І. Посудін, Н.П. Масюк, Г.Г. Ліліцька.Спосіб біотестування водних середовищ. – Біюлетень завершених наукових розробокю – 28с.
4. Дятлов С.Е. Роль и место биотестирования в комплексном мониторинге загрязнения морской среды // Экология моря. – Одеса:2000. - Вып.51 – 83-87c
Автор: Анна Рубан, магістр 5 курс, Національний Технічний Університет України "Київськиї Політехнічний інститут"
Джерело: http://ecoclub.kiev.ua/index.php?go=Pages&in=view&id=161 |
| Категорія: Про науку | Додав: Муня (21.02.2012)
| Автор: Коваль Катерина E
|
| Переглядів: 1049
| Рейтинг: 5.0/1 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Зареєстрованих: 0
|