Комп’ютеризоване проведення виборів (голосувань) не можна назвати новим технологічним підходом, оскільки з цією метою використовувались у різні часи і системи підрахунку голосів на основі перфокарт, і пристрої для зчитування міток, і спеціальні електронні машини підрахунку голосів з прямим записом. Деякі з названих систем застосовуються і досі. Але сьогодні впровадження нових інформаційних технологій у цій галузі пов’язується з переведенням голосувань у середовище Інтернет. Проведення Інтернет-виборів розглядається як один із перспективних напрямків розвитку, але водночас викликає неоднозначне ставлення фахівців і жваві дискусії щодо підходів до їх реалізації.
Інтернет-вибори як виборча система на основі електронних виборчих бюлетенів, що їх виборці можуть передавати офіційним особам (виборчим комісіям) через Інтернет, мають безсумнівні переваги.
По-перше, для виборця не має безумовної необхідності йти на виборчу дільницю, він може проголосувати там, де йому зручно: вдома, у крамниці, у бібліотеці, у поштовому відділенні, у готелі. Варіанти обмежуються прийнятим порядком проведення голосування, а не технологією. У першу чергу ця перевага торкається тих, хто тимчасово перебуває за межами свого виборчого округу.
По-друге, значно спрощується процес власне голосування. На екрані дисплея виводиться список позицій. Виборцю надається можливість одержати додаткову інформацію, наприклад, про партії та кандидатів переходом до їх домашніх Web-сторінок. Голосуючий вказує вибрані позиції простим дотиком руки. Результати стають відомими практично відразу після закінчення голосування, оскільки всі машини для голосування мають зв’язок із сервером центральної виборчої комісії, на якому відбуваються підрахунки. Простота і доступність процедури потенційно збільшить кількість голосуючих. І головне те, що Інтернет-вибори вже розглядаються як реальність, а не віддалена перспектива.
Водночас забезпечення безпеки і секретності передавання електронних виборчих бюлетенів потребує виконання цілої низки спеціальних процедур. Узагальнено процес можна описати наступним чином.
Етап підготовки до голосування:
• реєстрація голосуючого.
• одержання талона на Інтернет-голосування за аналогією з отриманням відкріпного талона.
• авторизація — виборча комісія надсилає виборцю інформацію про порядок його аутентифікації і голосування, голосуючий позначається як такий, що одержав бюлетень для унеможливлення дублювання.
Етап голосування:
• забезпечення безпеки голосування.
• аутентифікація — голосуючий має засвідчити свою особу згідно із запропонованими йому правилами;
• відкриття Web-сторінки з бюлетенем на сайті Інтернет-голосування в разі нормального завершення аутентифікації;
• голосування — заповнення бюлетеня за допомогою клавіатури, миші або сенсорного дисплею, якщо такий є;
• передавання бюлетеня — до серверу виборчої дільниці;
• прийом бюлетеня сервером виборчої дільниці і підтвердження прийому (виборцю надсилається спеціальне повідомлення).
Етап обробки бюлетенів:
• перевірка та анонімізація — бюлетень, одержаний від виборця, який ще не проголосував, відділяється від ідентифікатора виборця і записується для підрахунку;
• верифікація — виборець, який проголосував, має можливість перевірити той факт, що його бюлетень не тільки було прийнято, а й записано для підрахунку, але при цьому ніхто не може перевірити результати голосування;
• підрахунок голосів;
• аудит, повторний підрахунок, вирішення спірних питань.
Багато в чому Інтернет-вибори схожі з іншими технологіями, які передбачають електронне подання бюлетенів, їх автоматичне оброблення та передавання засобами телекомунікацій. Не існує принципових розбіжностей і в інтерфейсі.
Усі такі технології потребують нормативного регулювання питань цифрового зберігання бюлетенів, подання їх на екрані дисплея та транспортування. Впровадження Інтернет-виборів додає до цього списку проблеми регламентації використання персональних комп’ютерів та технологій WWW з метою голосування.
Водночас упровадження Інтернет-виборів неможливе без вирішення специфічних проблем, основними з яких є:
Ідентифікація виборця.
Забезпечення надійності та захищеності процесу підрахунку голосів.
Іншим аспектом проблеми є трудність перевірки ідентичності ПЗ, встановленого на конкретній машині для голосування, програмі, раніше перевіреній у лабораторних умовах.
Забезпечення надійності роботи всієї системи. Надійною можна назвати систему Інтернет-виборів, якщо:
• вся система працює правильно навіть у разі виникнення локальних збоїв;
• нові збої призводять до поступового (а не катастрофічного) зниження продуктивності системи;
• повністю усунено ймовірність глобальних збоїв системи;
• голосуючі одержують безсумнівні підтвердження того, що їх голосів не торкнулись збої будь-якого роду;
• усунено можливість втрати бюлетеня, одержаного від виборця, через технічні проблеми після підтвердження його прийому;
• усі процедури з проведення Інтернет-виборів захищені від людських помилок або навмисних дій, які можуть вплинути на результати голосування.