"Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті"
Текст закону та супровідні матеріали доступні на сайті Верховної Ради: Нижче наведено взяті з сайту ВР:
- Пояснювальна записка до Проекту Закону.
- Зауваження Головного юридичного управління.
- Текст законопроекту до третього читання 01.07.2015.
- Висновок Головного науково-експертного управління.
Звичайно є проблема з валютними кредитами. І її потрібно вирішувати. Але ж не так, як пропонують деякі депутати! І їх підтримує більшість!
Рекомендую почитати наведені нижче обґрунтування авторів законопроекту депутатів ВР ( Д.В. Дзензерський, Є.С. Дейдей, І.В. Бриченко, В.В. Лунченко, С.О. Фаєрмарк) до вирішення проблеми, викладене у пояснювальній записці, Зауваження Головного юридичного управління та Висновок Головного науково-експертного управління.
Наприклад у своїй пояснювальній записці депутати вважають, що "Прийняття проекту Закону не потребує додаткових витрат з Державного та місцевих бюджетів України". А прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону викликає "захоплення", близьке до ейфорії: "Прийняття проекту Закону:
- сприятиме мінімізації збитків громадян при виконанні своїх кредитних зобов’язань;
- буде сприяти відновленню довіри з боку населення до банків та інших фінансових установ".
І все. Жодних інших наслідків.
А тепер слова із висновків Головного юридичного управління:
" ... неправовий спосіб
... суперечить основним принципам цивільного законодавства України, а також одній із загальних засад цивільного законодавства України.
...суперечить статті 124 Конституції України проз юрисдикція судів.
...порушує встановлений статтею 6 Конституції України принцип поділу державної влади, а також положення статті 124 Конституції України
...положення законопроекту визнає рішення судів нормативно-правовими актами, що є юридично некоректним".
Якщо допустити, що закон готувався "всерйоз і надовго", то виникають серйозні сумніви щодо юридичної та іншої компетентності депутатів. Адже проблема не така вже й надзвичайно складна.
Якщо ж метою депутатів і їхніх фракцій було тільки прорекламувати себе, як "захисників знедолених", то ситуація стає зрозумілою. Закон відразу готувався, як непрохідний - з помилками і юридично некоректним. Пропіарились і забули.
Публікації та тему цього закону.
Популізм Верховної Ради перемагає економіку та фінанси. Уряд другої думки.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до Проекту Закону України “Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті”
1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону.
Внаслідок різких курсових коливань на валютному ринку України і знецінення національної валюти, громадяни України втратили значну частину своїх доходів і заощаджень. На сьогодні девальвація гривні загрожує стабільності фінансової системи країни, крах якої буде мати негативні суспільно-політичні наслідки.
З метою підтримки громадян України, які мають невиконані зобов’язання за кредитними договорами в іноземній валюті (валютних кредитів), укладеними з фінансовими установами та банками України, шляхом встановлення порядку і умов реструктуризації зобов’язань за кредитними договорами в іноземній валюті та їх переведення в національну валюту України, пропонується на законодавчому рівні забезпечити захист прав споживачів фінансових послуг і мінімізувати негативні наслідки інфляції національної валюти для громадян України.
2. Цілі та завдання проекту Закону.
Основною метою прийняття Закону є забезпечення та захист прав громадян України - споживачів фінансових послуг, відновлення довіри до банків та інших фінансових установ, вжиття оперативних заходів щодо мінімізації збитків громадян при виконанні своїх кредитних зобов’язань.
3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону.
Проектом передбачено, що всі банки та інші фінансові установи, які діють на території України, за письмовою заявою громадян України, що мають невиконані зобов’язання за кредитними договорами в іноземній валюті, зобов’язані протягом 1 місяця провести реструктуризацію зобов’язань за кредитним договором.
Реструктуризації підлягають усі споживчі кредити, отримані для придбання будь-якого майна, без обмеження суми заборгованості.
Споживчий кредит, право вимоги за яким відступлено іншій особі (якщо вона не є фінансовою установою), виконується позичальником або поручителем за ціною відступлення.
Заборгованість за споживчим кредитом конвертується по офіційному курсу НБУ на дату укладання кредитного договору. Курсова різниця списується банками.
Відсоткова ставка за користування кредитом після реструктуризації не повинна перевищувати ту, яка була встановлена до моменту реструктуризації.
4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання.
Відповідна сфера суспільного життя регулюється Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про банки та банківську діяльність”, Законом України “Про іпотеку” та ін.
5. Фінансово-економічне обґрунтування.
Прийняття проекту Закону не потребує додаткових витрат з Державного та місцевих бюджетів України.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону.
Прийняття проекту Закону:
- сприятиме мінімізації збитків громадян при виконанні своїх кредитних зобов’язань;
- буде сприяти відновленню довіри з боку населення до банків та інших фінансових установ.
Автори
Народні депутати України Д.В. Дзензерський, Є.С. Дейдей, І.В. Бриченко, В.В. Лунченко, С.О. Фаєрмарк
Зауваження Головного юридичного управління
до проекту закону України
про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті
У Головному юридичному управлінні розглянуто підготовлений до другого читання Комітетом з питань фінансової політики і банківської діяльності проект закону України про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті (далі – законопроект).
Законопроектом передбачається у неправовий спосіб звільнити фізичних осіб-позичальників за споживчими кредитами від виконання зобов'язань за відповідними договорами та примусити кредиторів до вчинення правочинів проти їх волі, зокрема: укласти договір про реструктуризацію боргу, здійснити прощення частини боргу тощо.
Зазначене суперечить одній із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до якої волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. основним принципам цивільного законодавства України (стаття 203 Цивільного кодексу України), а також одній із загальних засад цивільного законодавства України - свободі договору (стаття 3 Цивільного кодексу України).
Передбачена законопроектом заборона на звернення до суду з позовом про примусове виконання зобов’язань суперечить статті 124 Конституції України згідно з якою юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а також одній із загальних засад цивільного законодавства України - судовому захисту цивільного права та інтересу (стаття 3 Цивільного кодексу України).
Пунктом 5 Прикінцевих положень законопроекту передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, в тому числі рішення судів всіх рівнів, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Зазначене порушує встановлений статтею 6 Конституції України принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також положення статті 124 Конституції України, згідно з яким привласнення функцій судів іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Крім того, за цим пунктом законопроекту Основний Закон України діятиме в частині, що не суперечить закону, який пропонується до прийняття.
Також вказане положення законопроекту визнає рішення судів нормативно-правовими актами, що є юридично некоректним.
Слід також зазначити, що запропонований у пункті 5 законопроету підхід до забезпечення «узгодження» прийнятого закону з чинними законами суперечить вимогам частини восьмої статті 90 Регламенту Верховної Ради України і фактично означає:
наділення будь-якого суб’єкта правозастосування можливістю на власний розсуд визначати «діючі частини» чинних законів, що в свою чергу несе корупційні ризики;
нівелювання значення таких законодавчих приписів як «у порядку, встановленому законом», «відповідно до закону», «якщо інше не встановлено законом» тощо.
Крім того, подібний законодавчий підхід не враховує правових позицій Конституційного Суду України, у рішеннях якого неодноразово наголошувалося, що визначальними елементами верховенства права є принципи правової визначеності (йдеться про умову забезпечення передбачуваності застосування правової норми), ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці та неминуче призводить до сваволі (рішення від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005, від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року №10- рп/2011 тощо).
Заступник керівника
Головного управління В. МІЛОВАНОВ
Проект
(Тираж 01.07.2015)
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті
Цей Закон спрямований на захист прав та законних інтересів споживачів фінансових послуг, мінімізацію негативних наслідків девальвації національної валюти для фізичних осіб - резидентів України, які мають діючі невиконані зобов’язання в іноземній валюті за договорами споживчого кредиту, у тому числі забезпечені іпотекою, укладеними з банками та іншими фінансовими установами, що діють на території України, та іншими особами, яким відступлені права вимоги за такими договорами, шляхом встановлення порядку та умов реструктуризації зобов’язань за кредитними договорами в іноземній валюті в національну валюту України.
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
кредитор - банк або інша фінансова установа, що діє на території України та надала грошові кошти в іноземній валюті фізичним особам - резидентам України за кредитними договорами, та інші особи, яким відступлені права вимоги за такими кредитними договорами;
позичальник - фізична особа - резидент України, яка має невиконані зобов’язання в іноземній валюті перед кредитором за договором споживчого кредиту;
споживчий кредит – кошти в іноземній валюті, надані кредитором позичальнику для задоволення особистих потреб: придбання житлової та нежитлової нерухомості, земельних ділянок, транспортних засобів, послуг та будь-якого товару.
Інші терміни в цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у законах та нормативно-правових актах України.
Стаття 2. Забезпечення реструктуризації зобов’язань за споживчими кредитами
Кредитори за письмовою заявою позичальників, які мають діючі невиконані (на момент набрання чинності цим Законом) зобов’язання за споживчими кредитами, зобов’язані провести реструктуризацію зобов’язань за такими споживчими кредитами на умовах і в порядку, визначених цим Законом.
Кредиторам забороняється встановлювати для позичальників додаткові зобов’язання щодо сплати будь-яких платежів, зборів, комісій тощо на свою користь за проведення реструктуризації зобов’язань за кредитними договорами.
Для проведення реструктуризації зобов’язань за кредитними договорами кредиторам забороняється вимагати від позичальників надання будь-яких інших документів, крім письмової заяви.
Із дня набрання чинності цим Законом кредиторам забороняється відступати право вимоги за споживчими кредитами іншим особам (у будь-який спосіб - за договором відступлення права вимоги, продажу/міни права вимоги, договором факторингу тощо) без попередньої пропозиції виконання грошового зобов’язання позичальнику та його поручителю/поручителям за ціною відступлення права вимоги. Позичальник та його поручитель/поручителі мають переважне право на набуття права вимоги або виконання грошового зобов’язання за кредитними договорами в іноземній валюті.
Кредитор, який має намір відступити право вимоги, зобов'язаний письмово повідомити про це позичальника та його поручителя/поручителів, вказавши ціну та інші умови, на яких він відступає таке право, і рахунок, на який мають бути зараховані кошти.
Якщо позичальник та його поручитель/поручителі відмовилися від переважного права на набуття або виконання грошового зобов’язання перед кредитором за ціною відступлення права вимоги та не здійснили зарахування коштів на вказаний кредитором рахунок протягом 60 календарних днів із дня отримання повідомлення, кредитор має право відступити право вимоги іншій особі. Умови та ціна договору про відступлення права вимоги новому кредитору не можуть відрізнятися від тих, що були запропоновані позичальнику та поручителю/поручителям.
Позичальник та його поручитель/поручителі вважаються повідомленими з дня отримання від кредитора рекомендованого листа з описом вкладення та з повідомленням про вручення.
Якщо бажання придбати право вимоги виявили кілька осіб, перевага надається позичальнику. Якщо позичальник відмовився від придбання права вимоги, а бажання придбати право вимоги виявили кілька поручителів, кредитор має право вибору набувача серед цих поручителів.
У разі відступлення права вимоги з порушенням переважного права позичальника та його поручителя/поручителів на виконання грошового зобов’язання перед кредитором за ціною відступлення права вимоги такий позичальник або його поручитель/поручителі може подати до суду позов про переведення на них прав та обов'язків нового кредитора. Одночасно позичальник або поручитель зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором має сплатити набувач.
У разі відступлення кредитором права вимоги за споживчим кредитом, укладеним до дня набрання чинності цим Законом, іншим фінансовим установам або особам, які не є фінансовими установами, позичальник виконує зобов’язання перед новим кредитором тільки за ціною відступлення права вимоги.
Стаття 3. Порядок реструктуризації зобов’язань за споживчими кредитами
Реструктуризація існуючих зобов'язань позичальника за споживчим кредитом, а саме невиплаченої суми кредиту та нарахованих, але не сплачених відсотків (далі – залишок заборгованості за споживчим кредитом), здійснюється шляхом зміни валюти виконання зобов’язань за споживчим кредитом на національну валюту України за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання кредитного договору.
Реструктуризація зобов’язань за споживчим кредитом оформлюється договором, у якому зазначаються:
сума зобов’язання у національній валюті України;
відсоткова ставка за користування кредитними коштами, яка не може перевищувати відсоткової ставки, встановленої основним кредитним договором в іноземній валюті, зобов’язання за яким реструктуризуються;
графік платежів за споживчим кредитом, у якому визначається розмір щомісячного платежу на весь період дії договору про реструктуризацію зобов’язань за споживчим кредитом.
Кредитор зобов’язаний на підставі заяви позичальника встановити класичну схему погашення реструктуризованої заборгованості за споживчим кредитом.
За заявою позичальника кредитор зобов’язаний здійснити перерахування платежів, сплачених за споживчим кредитом на дату реструктуризації, з ануїтетної схеми у класичну схему погашення.
Цим Законом також забороняється збільшення відсоткової ставки та встановлення плаваючої відсоткової ставки і будь-яких додаткових платежів.
Після реструктуризації зобов’язань за споживчим кредитом сума в гривні, що є еквівалентом нарахованих, але не сплачених відсотків, вноситься до графіка платежів за кредитом на останні 36 місяців платежів та підлягає обов’язковому прощенню (анулюванню), за умови відсутності прострочення платежів за договором після реструктуризації більш як на 90 календарних днів підряд, у порядку та на умовах, визначених договором про реструктуризацію. Сума коштів, сплачених позичальником як неустойка (штраф, пеня) до дати реструктуризації, підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за споживчим кредитом.
Нараховані на дату реструктуризації штрафи та пені підлягають прощенню (анулюванню).
Різниця між сумою нарахованих відсотків за підвищеною відсотковою ставкою та основною відсотковою ставкою за кредитним договором на дату реструктуризації підлягає прощенню (анулюванню).
Нотаріус зобов’язаний посвідчити зміни до іпотечного договору (договору застави рухомого майна) та здійснити інші нотаріальні дії, пов’язані з оформленням таких змін, розмір плати за такі послуги не може перевищувати 500 гривень. У межах реструктуризації заборгованості всі необхідні дії, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, на підставі проведення реструктуризації проводяться безоплатно.
Стаття 4. Строки реструктуризації зобов'язань за споживчими кредитами
Позичальник має право протягом року з дня набрання чинності цим Законом звернутися до кредитора із заявою про реструктуризацію зобов’язань за споживчим кредитом.
Реструктуризація зобов’язань за споживчим кредитом здійснюється кредитором протягом одного місяця з дня отримання письмової заяви позичальника про проведення реструктуризації відповідно до цього Закону.
У разі смерті позичальника кредитор зобов’язаний за заявою про прийняття спадщини будь-якої особи, яка звернулася до нотаріуса (нотаріальної контори), провести реструктуризацію відповідно до цього Закону після спливу терміну, встановленого законодавством для прийняття спадщини.
У разі смерті позичальника, з яким було укладено договір особистого страхування (страхування життя), страховик виплачує кредитору визначену в договорі грошову суму (страхову виплату). З моменту здійснення кредитору даної страхової виплати припиняються всі зобов’язання позичальника, навіть якщо страхова виплата є недостатньою для повного задоволення вимог кредитора.
Стаття 5. Мораторій на стягнення майна та строк його дії
Протягом двох років із дня набрання чинності цим Законом встановлюється мораторій (заборона) на звернення стягнення на будь-яке майно позичальників та/або їх поручителів, надане у забезпечення виконання зобов’язань за споживчими кредитами.
У період дії мораторію на стягнення майна стосовно позичальників, поручителів забороняється:
звернення до суду з позовом про примусове виконання зобов’язань;
вчинення виконавчого напису нотаріуса на кредитних договорах та договорах застави (іпотеки);
накладення арешту або вчинення інших дій для забезпечення примусового виконання рішення суду щодо звернення стягнення на майно (у тому числі виселення);
вчинення будь-яких заходів позасудового звернення стягнення на майно;
відкриття або подальше виконання вже відкритого виконавчого провадження.
Всі відкриті виконавчі провадження за справами, що підпадають під дію мораторію на стягнення майна, встановленого цим Законом, закінчуються. Всі виконавчі документи повертаються стягувачам, виконавчий збір при цьому не стягується.
Стаття 6. Звернення стягнення кредитором на предмет застави
У разі неможливості виконати зобов'язання за споживчим кредитом, у тому числі після реструктуризації згідно із цим Законом, позичальник має право звернутися письмово до кредитора із заявою про передачу предмета застави/іпотеки у власність кредитора.
Кредитор зобов’язаний не пізніше 30 календарних днів з дня отримання такої заяви укласти з позичальником договір про задоволення вимог у порядку, встановленому Законом України „Про іпотеку” та/або Законом України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, за яким предмет застави/іпотеки передається у власність кредитора.
З дня укладення договору про задоволення вимог та передачу предмета застави/іпотеки у власність кредитора припиняється зобов’язання, що забезпечувалося заставою/іпотекою, навіть якщо вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимог кредитора.
Заява позичальника про передачу предмета застави/іпотеки кредитору направляється рекомендованим листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення на адресу кредитора, вказану в кредитному договорі.
З дня набрання чинності цим Законом забезпечення виконання зобов’язань за реструктуризованим споживчим кредитом обмежується виключно предметом застави (іпотеки). Кредитор не має права вимагати укладення договорів поруки за реструктуризованим споживчим кредитом.
Датою припинення зобов’язання за споживчим кредитом та договором, укладеним з іпотекодавцем, вважається дата укладення між позичальником та кредитором договору про задоволення вимог кредитора.
Забороняється звертати стягнення на нерухоме майно, що використовується як місце постійного проживання позичальника або його поручителя, в якому проживають малолітні діти, або яке є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, що перебуває в іпотеці, за умови що у власності позичальника або його поручителя немає іншого нерухомого житлового майна. Загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 метрів квадратних для квартири та 250 метрів квадратних для житлового будинку. Заборона, встановлена цією частиною, не звільняє позичальника від зобов’язань за споживчим кредитом в іноземній валюті. Такий позичальник може провести реструктуризацію зобов’язань згідно з цим Законом.
Стаття 7. Виконання зобов’язань за договором споживчого кредиту
Якщо протягом строку користування споживчим кредитом до набрання чинності цим Законом сукупний розмір здійснених позичальником платежів за договором споживчого кредиту перевищує на 15 відсотків загальну суму основного боргу, зобов’язання позичальника перед кредитором вважаються виконаними.
Стаття 8. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Дія цього Закону поширюється на кредитні договори фізичних осіб – резидентів України, укладені до набрання чинності цим Законом.
3. Дія цього Закону не поширюється на кредитні договори в іноземній валюті, за якими кредитні кошти надавалися безпосередньо для ведення підприємницької діяльності, про що прямо зазначено у кредитному договорі, та спори щодо яких розглядаються виключно господарськими судами.
4. Дія цього Закону поширюється на всі банки, зареєстровані відповідно до законодавства України, у тому числі які визнані Національним банком України неплатоспроможними та щодо яких Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про виведення з ринку (банки, що перебувають у стадії ліквідації, банки, у яких введена тимчасова адміністрація, перехідні та санаційні банки).
5. Законодавчі та інші нормативно-правові акти, у тому числі рішення судів всіх рівнів, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
6. Кредитор зобов’язаний протягом дії мораторію на стягнення майна, встановленого цим Законом, за заявою позичальника провести реструктуризацію зобов’язань за споживчими кредитами в іноземній валюті, щодо яких ухвалені рішення судів усіх рівнів на користь кредитора, що набрали законної сили, та щодо яких не розпочате виконавче провадження.
7. У разі якщо відчуження предмета іпотеки/застави кредитного договору, тобто примусове стягнення або добровільна реалізація застави задля виконання зобов’язань перед кредитором за кредитним договором, відбулося до набрання чинності цим Законом, залишок заборгованості за таким кредитом вважається погашеним з дня набрання чинності цим Законом та прощається (анулюється) кредитором.
8. Кабінету Міністрів України у місячний термін з дня набрання чинності цим Законом:
подати до Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів України, що випливають із цього Закону;
розробити механізм компенсації втрат фінансових установ (банків) України, пов’язаних із реструктуризацією зобов’язань за кредитними договорами в іноземній валюті у національну валюту.
9. Національному банку України у тижневий термін з дня набрання чинності цим Законом забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Висновок Головного науково-експертного управління
Від. 16.03.2015 Скорочений текст (без преамбули)
на проект Закону України «Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті»
Головне управління, проаналізувавши внесений законопроект, з приводу окремих його положень вважає за доцільне висловити такі зауваження і пропозиції.
1. У преамбулі проекту йдеться про договори споживчого кредиту, укладені з «фінансовими установами та банками», що є некоректним, оскільки банки є фінансовими установами (див. п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»), у зв’язку з чим доцільно вживати формулювання «банки та інші фінансові установи», що, власне, і має місце у наступних положеннях проекту.
2. Видається дискусійною пропозиція щодо поширення процедури конвертації на зобов’язання за кредитами, що надані кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) позичальнику для придбання будь-якого товару, в тому числі рухомого та нерухомого майна – житлової та нежитлової нерухомості, земельних ділянок, транспортних засобів, продукції, послуг для задоволення суспільних потреб (абз. 4 ст. 1 проекту). Принаймні, у даному випадку доцільно було б навести інформацію щодо таких кредитів, їх частки в загальному обсязі кредитів, які передбачається реструктуризувати, що дозволило б оцінити їх з точки зору соціальної значущості, а відтак доцільності поширення на них пропонованої у проекті процедури конвертації.
Також доцільно уточнити, що слід розуміти під поняттям «для задоволення суспільних потреб». Зокрема, незрозуміло, яким чином придбані фізичними особами товари та послуги за рахунок кредитних коштів в межах споживчого кредитування кореспондуються з суспільними потребами.
3. У ч. 8 ст. 2 проекту, згідно з якою «якщо бажання придбати право вимоги виявили кілька осіб, то перевагу має Позичальник», доцільно уточнити склад таких осіб. Пропонуємо, зокрема, слова «якщо бажання придбати право вимоги виявили кілька осіб» замінити словами «якщо бажання придбати право вимоги, крім Позичальника, виявили позичальник/позичальники».
4. Згідно з ч. 2 ст. 3 проекту реструктуризація оформлюється окремим договором, який передбачає: суму зобов’язання в національній валюті України; процентну ставку за користування кредитними коштами, яка не може перевищувати проценту ставку, встановлену основним кредитним договором в іноземній валюті, зобов’язання за якими реструктуризуються; графік платежів за кредитом, в якому визначається розмір щомісячного платежу на весь період дії кредитного договору.
У даному випадку, на нашу думку, доцільно визначити істотні умови такого договору. При цьому доцільно розглянути можливість оформлення такої реструктуризації не окремим договором, а шляхом внесення змін до кредитного договору. Адже за пропонованою логікою одночасно з договором про реструктуризацію заборгованості діючим залишається основний кредитний договір. Принагідно слід звернути увагу на те, що в останній частині ст. 3 проекту йдеться про нотаріальне посвідчення «змін до іпотечного договору (договору застави рухомого майна)».
У п. 3 ч. 2 ст. 3 проекту, де йдеться про «графік платежів за кредитом, в якому визначається розмір щомісячного платежу на весь період дії кредитного договору», очевидно, слід вести мову не про «кредитний договір», а про «договір про реструктуризацію заборгованості за споживчим кредитом».
5. Частина 5 ст. 2 проекту, згідно з якою «даним Законом також забороняється збільшення процентної ставки», дублює п. 2 ч. 2 цієї ж статті, за якою «реструктуризація оформлюється договором, який передбачає … процентну ставку за користування кредитними коштами, яка не може перевищувати процентну ставку, встановлену основним кредитним договором в іноземній валюті, зобов’язання за якими реструктуризуються».
6. Зі змісту останньої частини ст. 4 проекту, згідно з якою «нотаріус зобов’язаний посвідчити зміни до іпотечного договору (договору застави рухомого майна) та здійснити інші нотаріальні дії, пов’язані з оформленням таких змін, розмір плати за що не повинен перевищувати 500 (П’ятсот) гривень. Всі необхідні дії, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, на підставі проведення реструктуризації проводяться безоплатно», незрозуміло, чи відповідна норма діятиме у межах реструктуризації заборгованості, чи поширюватиметься на усі випадки вчинення таких нотаріальних дій, пов’язаних з внесенням змін до іпотечних договорів.
7. Дискусійним є положення ч. 3 ст. 4 проекту, за яким «у випадку смерті Позичальника, Кредитор зобов’язаний по заяві про прийняття спадщини будь-якої особи, яка звернулась до нотаріуса (нотаріальної контори), провести реструктуризацію у відповідності до цього Закону, не очікуючи закінчення терміну відведеного законодавством для прийняття спадщини», адже така особа, ще не набула прав та обов’язків за спадщиною.
8. Частина 4 ст. 7 проекту, за якою «рішення судів всіх рівнів, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону», не узгоджується з вимогами ч. 5 ст. 124 Конституції України, за якими судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вони можуть бути змінені виключно у спосіб, передбачений відповідним процесуальним законодавством.
9. Що ж до мораторію на стягнення майна, запропонованого в ст. 5 проекту, то це питання слід узгодити із Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки є неможливою одночасна дія двох мораторіїв стосовно одного й того ж предмету, але з дещо різним регулюванням.
10. Доручення Кабінету Міністрів України розробити роз’яснення щодо тлумачення змісту Закону для судів всіх інстанцій (абз. 4 ч. 6 ст.7 проекту) повною мірою не відповідає вимогам ст.ст. 126, 129 Конституції України, згідно з якими судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
11. Враховуючи те, що відповідно до ст. 55 Закону України «Про Національний банк України» головною метою банківського регулювання і нагляду з боку Національного банку України є безпека та фінансова стабільність банківської системи, для прийняття виваженого рішення щодо внесеного законопроекту було б логічним отримати відповідний експертний висновок Національного банку України.
12. В цілому визнаючи нагальну необхідність вирішення проблеми виконання позичальниками – фізичними особами зобов’язань за кредитними договорами перед кредиторами, насамперед, за кредитами, наданими в іноземній валюті, одночасно вважаємо, що, оскільки на розгляді у Верховній Раді України знаходиться ще низка законопроектів із зазначених питань (реєстр. №№ 1531, 1531-1, 1558, 1559), то конструктивні пропозиції, що містяться у цих законопроектах, доцільно врахувати в процесі розробки єдиного законопроекту, у якому зазначена проблема вирішувалася б комплексно.
Перший заступник
Керівника Головного управління С.Гудзинський
Вик.: В.Костюк
|