Відійшла до вічності видатний український археолог Галина Тихонівна Ковпаненко
24 березня 2013 року вдома у київській сніговій облозі (невідкладна медична допомога застрягнула в снігу і не змогла приїхати, швидка приїхала через три години) не стало Галини Тихонівнівни Ковпаненко,
видатного українського археолога, дослідника пам'яток раннього залізного
віку України.
Галина Тихонівна народилася 31 серпня 1923 р. у родині інтелігенції в м. Нікополі Дніпропетровської обл., де напередодні війни закінчила середню школу. Мати і батько — заслужені вчителі УРСР. З 1944 року навчалася на історичному факультеті Київського державного університету. У період навчання сформувалися її наукові інтереси — дослідження пам'яток скіфської епохи, які стали пріоритетними в усій подальшій творчій діяльності. Ці роки були періодом активного нагромадження теоретичних і практичних знань. Потрапивши на початку своєї польової діяльності, якщо так можна висловитися, до рук дуже гарних учителів (1945 р. — Нікопольська експедиція під керівництвом Б.М. Гракова; 1946—1947 рр. —Тясминська експедиція під керівництвом І.В. Фабриціус), Галина Тітенко до закінчення університету (1948) мала серйозні навички польової роботи на пам'ятках скіфської епохи в степу і лісостепу, її дипломна робота «Побут скіфів» у числі кращих була опублікована в збірнику студентських наукових праць. Галина Тітенко, ще навчаючись в університеті (закінчила його 25 березня), з З лютого 1948 р. уже була зарахована на посаду молодшого наукового співробітника відділу скіфо-античної археології інституту. Кінець 40-х — початок 50-х років для молодого археолога виявилися роками подальшого поглиблення знань з історії передскіфського та скіфського періодів лісостепових областей України, насамперед шляхом участі в польових роботах. Діапазон їх широкий: 1948 р. — роботи на Немирівському городищі в Побужжі (Південно-Подільська експедиція під керівництвом М.І. Артамонова), початок 50-х років — дослідження разом із С.С-Березанською пам'яток білогрудівської культури Уманщини. У 1963 р. на кафедрі археології й етнографії історичного факультету Московського державного університету Галина Тихонівна успішно захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Про значення цієї роботи дуже лаконічно, але ємко написано у відгуку ЇЇ наукового керівника, завідувача відділом археології раннього залізного віку Інституту археології АН України, фундатора української школи скіфознавства, професора О.І. Тереножкіна: «Г.Т. Ковпаненко удалось вьіяснить ранее совершенно неизвестньіе особенности пред-скифекого периода в бассейне Ворскли и доказать, что Ворсклинская локальная группа культурьі скифекого времени сформирова-лась в результате переселення части населення из Днепровского Правобережья приблизи-тельно в конце VIII —-начале VII вв. до н. є.» У 1967 р. була опублікована перша її монографія «Племена скіфського часу на Ворсклі» (в основу були покладені матеріали дисертаційного дослідження), яка викликала широкий резонанс серед фахівців, що займаються історією лісостепових племен скіфського періоду, а через рік Галина Тихонівна дістала посаду старшого наукового співробітника відділу археології раннього залізного віку. Через незалежні від Г. Ковпаненко причини вона змушена була перервати на 6 років (1969—1972, 1974—1975) польові роботи в українському лісостепу й очолити велику новобудівну Південно-Бузьку (Очаківську) експедицію, що досліджувала курганні старожитності різних епох у Миколаївській обл Нібито компенсацією за «моральну втрату» виявилося для Галини Тихонівни сенсаційне відкриття в 1974 р. у кургані Соколова Могила унікального поховання знатної сарматської жінки, очевидно жриці (згодом цьому пам'ятнику була присвячена монографія «Сарматское погребение І в. н. з. на Южном Буге») Цей самий рік пам'ятний дослідниці і здобуттям ученого звання «старший науковий співробітник». Деякою мірою результати робіт Південно-Бузької експедиції відображені в збірнику «Курганы на Южном Буге» (1978) Керуючи великою степовою експедицією, що віднімала надзвичайно багато часу і сил, Галина Тихонівна ніколи не зраджувала своїм прихильностям до лісостепової археології. У 1973 р. була перерва в роботах на Південному Бузі, і їй удалося на один польовий сезон «вирватися» у лісостеп. У підсумку було досліджено найцікавіший могильник скіфського часу в с. Медвін у Пороссі. З того самого року, розкопуючи степові пам'ятки і готуючи по них звіти і публікації, вона паралельно обробляє матеріали курганних старожитно-стей ранньоскіфського часу Поросся і видає їх пізніше (1981) у книзі «Курганы ранне-скифского времени в бассейне р. Рось». Повернення до лісостепу відбулося в 1976 р., і наступне десятиліття було наповнено інтенсивною польовою роботою. У 1978—-1979 рр. Г.Т. Ковпаненко керує новобудовною експедицією (у зоні спорудження Могильов-Подільської ГЕС), яка розкопує поселення перед скіфського часу в с. Комарів, у 1980— 1981 рр. проводить розкопки курганів періоду скіфської архаїки біля с. Жаботин, чудово дослідивши при цьому (з позиції методики) курган Червона Могила в с. Флярківка зі спаленою шатроподібною конструкцією. У 1982—1986 рр. Галина Тихонівна очолює Правобережну Лісостепову експедицію, що здійснює археологічні розвідки І розкопки в Київській і Черкаській областях у зоні будів-ництва газопроводу «Уренгой—Помари— Ужгород». У 1983—1986 рр. Г.Т. Ковпаненко керувала узагальнюючою темою, присвяченою вивченню старожитностей скіфського часу в Правобережному Лісостепу, результати якого видані в 1989 р. у монографії «Памятники скифской зпохи Днепровского Лесостепного Правобережья» (у співавторстві із С.С. Бес-соновою і С.А. Скорим). Крім перелічених праць, Галиною Тихонівною написано чимало наукових статей і публікацій, що відрізняються глибиною і старанністю пророблення матеріалів. За плечима у Г.Т. Ковпаненко десятки експедицій, багатьма з яких вона керувала. При цьому вона, безсумнівно, дуже успішний археолог. Так, крім дослідження низки найважливіших старожитностей скіфської епохи в лісостеповому регіоні, з її ім'ям пов'язане відкриття практично всіх похоронних пам'яток кімерійського типу в українському Лісостепу, у тому числі найяскравіших з них — курганів поблизу сіл Квітки (1979) і Ольшана(1985). Працюючи в Інституті археології, Г.Т. Ковпаненко мала великий авторитет: була членом Польового комітету, Редакційно-видавничої ради, членом Ради наставників та ін. За матеріалами публікації С.А СКОРОГО
Наши самые искренние соболезнования в связи со смертью Галины Тихоновны Ковпаненко. Галина Тихоновна была и остается для нас замечательным примером достойного служения науке, автором многих хрестоматийных трудов по скифологии, которые еще многие годы будут неизменно востребованы как маститыми, так и молодыми исследователями. Пусть земля ей будет пухом. Санкт-Петербург,Государственный Эрмитаж, Отдел археологии Восточной Европы и Сибири. Скифологи Отдела археологии Восточной Европы и Сибири Эрмитажа.
Отдел скифо-сарматской археологии выражает глубокое соболезнование по случаю кончины Галины Тихоновны Ковпаненко, видного специалиста в археологии скифского времени. Работы Галины Тихоновны – неоценимый вклад в изучение древней истории Восточной Европы. Мы, специалисты по археологии раннего железного века, в не зависимости от современных политических границ, будем считать труды жизни Галины Тихоновны общим бесценным наследием. Сотрудники Отдела скифо-сарматской археологии Института археологии РАН, Москва.
Глубоко скорблю в связи с кончиной нашего старшего и любимого коллеги Галины Тихоновны Ковпаненко. Она была верной соратницей и достойной единомышленницей таких незабываемых столпов современного скифоведения как А.И. Тереножкин, Б.Н. Граков, А.И. Мелюкова, В.Г. Петренко, В.А. Ильинская и многих других достойных ученых. Радует лишь то, что память о Галине Тихоновне сохранится, благодаря ее многочисленным книгам и статьям. Моё глубокое сочувствие родным Галины Тихоновны. Вячеслав Юрьевич Мурзин, Запорожье
Археологи Днепропетровского университета имени ОлесяГончара глубоко скорбят по поводу смерти известного археолога — ГалиныТихоновны Ковпаненко. Галина Тихоновна принадлежит к когорте ученых с европейским и мировым именем, усилиями которых во второй половине XX в. создана советская и украинская школа скифологии. Ее личный вклад в проблематику культур лесостепной Украины предскифского и скифского времени поистине неоценим. Под руководством и научным влиянием Галины Тихоновны сформировались десятки молодых ученых, которые продолжают ее дело, исследуя древности раннего железного века различных регионов Украины. Светлая память о выдающемся ученом - Галине Тихоновне Ковпаненко - навсегда останется в истории украинской археологической науки и сердцах коллег.
Приношу соболезнование родным и близким Галины Тихоновны, сотрудникам Скифо-сарматского отдела Института археологии Национальной академии наук Украины, всем украинским скифологам. Кончина Галины Тихоновны - это невосполнимая потеря для вашего отдела, института и скифологии. Я ее знал лично еще по моим сарматским работам (Соколова могила), затем книги по Ворскле и Роси. После кончины Б.А. Шрамко уходит целая эпоха. Александр Павлович Медведев, Воронежский государственныйуниверситет.
