Перші стверджують, що перетворення світового співтовариства на єдину всепланетну спільність неминуче призведе до втрати існуючих на цей час основ державності, втрати значимості державного управління і як наслідок до руйнування основ, на яких тримається усвідомлення національної єдності, до змішування націй в «аморфне ціле». Другі кажуть, що необмежене поширення інформаційних технологій неминуче спричинить втрату державним апаратом керівної ролі на всіх рівнях — від уряду й до місцевих органів управління. Нібито це станеться через те, що населення, діставши оперативний доступ до інформації завдяки повсюдному впровадженню інформаційних технологій, братиме дедалі активнішу участь у державному управлінні й «потіснить на другий план» державні інститути влади. Наслідком необмеженого поширення «електронної демократії» її противники бачать і втрату основ державності, «розбрід в умах», розпад основ суспільства.

Cтворення інформаційного середовища без створення структури, що впроваджуватиме й розвиватиме це середовище, абсолютно недоцільне. Для реальної підтримки діяльності інститутів влади Україні потрібен загальнодержавний інформаційно-аналітичний центр, що міг би не тільки нагромаджувати розрізнені дані (такі процеси ведуться нині в різних міністерствах і відомствах, але без відчутного результату), а й аналізувати одержану інформацію, не тільки опрацьовувати запити населення та організовувати форуми, а й надавати органам влади консультації з актуальних питань і аналітичні «виклади». Такий центр міг би моделювати процеси державного управління та проводити моніторинг діяльності держструктур.

І лише за таких умов ми одержимо «електронну демократію», яка буде справді демократією, а не її імітацією, і при цьому не лише збережемо, а й підвищимо рівень керованості держави. Здається, при таких перспективах створення настільки необхідної держструктури стане дуже невеликою платою, особливо враховуючи, що альтернативи просто немає.