спілкування, передача інформації (у тому числі за допомогою технічних засобів);
у філософії екзистенціалізму й персоналізму – спілкування самотніх, у процесі якого одна душа відкриває себе іншій і між людьми встановлюється інтимний духовний зв’язок.
Комунікація - необхідна умова функціонування і розвитку соціальних систем. Вона забезпечує зв'язок між людьми, робить можливим накопичення і передачу соціального досвіду, розподіл праці і організацію колективної діяльності, управління. Зміст і форми комунікації визначають суспільні відносини і історичний досвід людей. У державі комунікація здійснюється між індивідами, групами, організаціями, установами, культурами тощо. Ще Аристотель в «Риториці» відмітив, що будь-яке спілкування передбачає принаймні три елементи: того, хто говорить, повідомлення і того, кому це повідомлення призначено. У теорії комунікації представлено різні структурні моделі комунікації, які по-різному виділяли як елементи комунікації, так і зв'язок між ними. Найбільшого поширення набула лінійна модель комунікації, що була сформульована в 1948 р. американським соціологом Г.Д. Лассуелом. Ця модель стала основою розглядання соціального впливу з точки зору п'яти компонентів: суб'єкта, об'єкта, змісту, засобів та результату. Суб'єктом комунікації (ініціатором, організатором, джерелом повідомлення, адесантом) може бути індивід, група, інформаційний ресурс, засоби масової інформації, ситуація тощо. Суб'єкт організує і реалізує дії, що спрямовуються на зміни в об'єкті впливу. Індивід може прагнути зробити певне враження на своє оточення. Держава може здійснювати тиск на своїх громадян з метою підпорядкування їх певним соціальними нормам. У мережі Інтернет суб'єктом впливу може бути певний інформаційний ресурс, що об'єднує групу користувачів, які можуть стати об'єктом вирішення завдань, які ставляться іншими грудами користувачів інформаційного простору. Засоби масової інформації зацікавлені у формуванні своєї аудиторії, яка має певні ідеали і цінності. Об'єктом комунікації (приймачем, адресатом, одержувачем повідомлення) може бути окремий індивід, група, населення, уряд тощо, на які спрямовано повідомлення суб'єкта взаємовпливу. Для того щоб одержувач зрозумів відправника потрібен відомий обом комунікантам посередник – мова.