Громадяни, у свою чергу, сподіваються отримати достовірне та чітке уявлення про інституційну структуру Євросоюзу, засади його функціонування і зміни до яких призведе ратифікація цієї Угоди.

Яке ж насправді значення Лісабонського договору для Європейського Союзу?
Нова базова угода щодо принципів функціонування Європейського Союзу, яка отримала назву Лісабонської (або Договір реформування), стала компромісом між країнами, які ратифікували текст європейської Конституції, і державами, що не підтримали документ чи не почали процес ратифікації.

Угода вносить зміни до Договору про Європейський Союз, підписаного в 1992 році в Маастріхті, та Договору про становлення Європейського Співтовариства, підписаного в 1957 році в Римі, містить положення про інституційну реформу в Євросоюзі та передбачає запровадження:

* посади Президента Європейської Ради, який обиратиметься строком на два з половиною роки (з правом на одне повторне обрання), головуватиме на її засіданнях, забезпечуватиме ефективність та послідовність роботи;

* посади Верховного представника Європейського Союзу з зовнішніх справ та безпекової політики з адміністративними повноваженнями - з метою єдиного представництва і єдності поглядів ЄС на зовнішній арені, який стане також одним із віце-президентів Єврокомісії;

* трьох додаткових посад генеральних адвокатів в Європейському Суді, з яких одну буде займати представник Польщі, що було зроблено за вимогою останньої;

* загальної енергетичної політики та реалізацію загальної стратегії боротьби з глобальним потеплінням, надання солідарної допомоги одному або декільком членам на випадок терористичних атак або стихійних лих;

зміну:

* кількості членів Колегії Європейських Комісарів - (складу Європейської Комісії). На даний період - по одному Комісару від кожної з 27-и держав-членів ЄС, за новим договором від 2014 року - кількість Комісарів відповідатиме двом третинам кількості країн Союзу.

* кількості депутатів Європарламенту, яка визначається за коефіцієнтом від кількості населення країн-членів, зменшує її з 785 до 750, починаючи з 2009 року (після виборів до Європарламенту);

* системи 6-місячного президентства в Радах міністрів ЄС;

* системи підрахунку голосів в Раді міністрів ЄС;

* системи голосування, яка поширюється на 50 додаткових сфер, включаючи поліцейське і юридичне співробітництво, боротьбу проти тероризму, освіту, економічну політику.

Голосування за кваліфікованою більшістю (необхідно мати 55% країн-членів, які представляють не менше 65% населення ЄС для прийняття рішення) почнеться з 2014 року, з врахуванням "компромісу Іоанніна", який дозволяє до 2017 року будь-якій групі країн-членів ЄС (не менше чотирьох) вимагати нового обговорення текстів офіційних документів;

* статусу Європейської групи - стає офіційним органом ЄС, який буде наділений функцією координації економічної політики країн-членів єврозони;

* перетворює Раду ЄС та Європейський Центральний Банк в офіційні інституції;

посилення:

* ролі Європарламенту та національних парламентів - зокрема, у вирішенні загальноєвропейських питань, а національним парламентам вперше надано право брати участь у законотворчій діяльності ЄС.

Законодавчі пропозиції ЄС ("зелені книги", "білі книги", комунікації і законодавчі програми) будуть направлятися в національні парламенти для їх детального вивчення і тільки після цього виноситись на прийняття в ЄС. У випадку, якщо одна третина національних асамблей буде проти, проект закону направлять на доопрацювання в Єврокомісію;

* ролі Президента Єврокомісії;

* владних повноважень Європейських керівних інституцій у вирішенні питань безпеки, боротьби зі зміною клімату та міграційних проблем;

* захисту фундаментальних прав громадян ЄС - перехресне посилання на Хартію фундаментальних прав (де визначено обов'язковість дотримання прав людини), яке, однак, не буде діяти для Великобританії, яка побоюється посилення впливу ЄС в питаннях соціального захисту.

Як впливає Лісабонський договір на процес євроінтеграції України?

Безперечним залишається той факт, що Україна для ЄС виступає стратегічним партнером, перш за все, внаслідок спільних сфер інтересів: безпека та мир на континенті, економічна співпраця, культурні зв'язки. Але й зобов’язання, які ми взяли на себе у процесі виконання Плану дій Україна—ЄС, не виконані у повній мірі.

Боротьба з корупцією, забезпеченням незалежності судової влади та виконання соціальних реформ є проблемами, що потребують негайного вирішення.

Певні внутрішні чинники — протистояння всередині владних структур, брак кадрового та фінансового забезпечення також є першочерговими завданнями на шляху до євроінтеграції.

Не викликає сумніву і важливість реформ в Україні: економічної, судової, завершення конституційної реформи, що має забезпечити становлення належної системи стримувань і противаг.

Можливо, після підписання нової угоди ЄС, Україна відкриє кращий шлях до свого майбутнього в об'єднаній та могутній Європі.

Адже, система розширення ЄС, визначена у договорі, повинна позитивно вплинути на євроінтеграційні процеси в Україні, а відповідна правова база посилити їх.

І хоча, поки що Україна не є кандидатом на вступ до ЄС, договір посприяє тому, що нова розширена угода Україна-ЄС передбачатиме набуття Україною статусу асоційованого члена Євросоюзу.