Пт, 29.03.2024, 03:10
Вітаю Вас Гость | RSS

Зерна: наука, освіта, культура

Меню сайту

Каталог статей

Головна » Статті » Держава » Україна

На захисті майнових прав
З прийняттям нового Цивільного кодексу України законодавець чітко встановив поняття майнових прав на нерухомі речі (нерухомість). Так, відповідно до ст. 181 кодексу до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Багато хто вважає, що отримавши державний акт про право власності на земельну ділянку можна не оформлювати право власності на будівлі та споруди, що розташовані на цій земельній ділянці. Проте така позиція є абсолютно помилковою з багатьох причин.
По-перше, відповідно до п. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка – це лише частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. В п. 2 та 3 вказаної статті сказано, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту та глибину, що необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель та споруд. Отже, земельний кодекс не встановлює поряд з правом власності на земельну ділянку право власності на нерухомість – будівлі та споруди, що знаходяться на даній ділянці.
По-друге, в тому випадку, якщо земельна ділянка за своїм цільовим призначенням виділена для проведення забудови (житлової, дачної, промислової, виробничої чи ін.) та така забудова фактично здійснена, то у власника такої земельної ділянки не буде можливості розпоряджатись такою ділянкою в повній мірі – тобто не оформивши право власності на будівлі та споруди, юридично не можливо здійснити правочин відчуження (купівля-продаж, дарування) та іпотеки (застави) такої земельної ділянки. На практиці існують випадки, коли за допомогою підроблених документів та фіктивних довідок такі правочини все ж вчиняються (а це пряме порушення закону, в результаті якого наступає відповідальність, в тому числі і кримінальна!), проте в подальшому для нового власника земельної ділянки буде складно оформити право власності на будівлі та споруди. В даному випадку доведеться звертатись до суду з позовом про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна у зв’язку з набуттям права власності на земельну ділянку.
По-третє, Земельний кодекс встановлює можливість держави відчужити земельну ділянку у власників з мотивів необхідності та для суспільних потреб (абз. «а» п. 5 ст. 84 Земельного кодексу України). Мається на увазі право держави в особі уповноважених на те органів державної влади та посадових осіб відчужити земельну ділянку у власника (фізичної або юридичної особи) для будівництва доріг загальнодержавного та місцевого значення, магістралей газопроводів, ліній електропередач, шляхів залізничного сполучення, будівництва будівель та споруд, що визначені як суспільно необхідні в даній місцевості. Таке вилучення земельної ділянки проводиться лише шляхом прийняття відповідного розпорядчого акту (наказу, постанови, розпорядження) про вилучення земельної ділянки уповноваженим органом державної влади. Причому – в разі наявності будівель та споруд, право власності на які не зареєстровано, такі будівлі та споруди є побудованими самовільно та підлягають знесенню за рахунок винної особи, тобто самого власника земельної ділянки, який самовільно забудував земельну ділянку. На практиці така ситуація нещодавно склалась в садівницьких товариствах Русанівки, що на території лівого берегу м. Києва. Власники земельних ділянок були позбавлені права власності на землю для задоволення суспільних потреб, а саме – будівництво мосту та автодороги, що з’єднуватиме правий та лівий берег столиці, оскільки право власності на будівлі та споруди не було оформлено. В кращому випадку людям нададуть земельні ділянки для ведення садівництва в іншому місці, проте далеко за межами м. Києва, де ринкова вартість такої ділянки буде значно менша, ніж в межах столиці.
В даному випадку, оформивши право власності на будівлі та споруди (в тому числі садовий будинок), що знаходяться на земельній ділянці, такий механізм вилучення ділянки у держану власність застосовувати неправомірно. Оскільки законом не встановлено можливості позбавлення права власності на об’єкти нерухомого майна при необхідності та для суспільних потреб. Скасування права власності на нерухомість може бути здійснено виключно за рішенням суду та за обов’язкової умови – надання такого ж житла в іншій місцевості або виплати компенсації ринкової вартості об’єкта нерухомого майна. А вже в суді кожен власник на рівних зможе відстоювати свої законні права та інтереси, оскільки представникам органів державної влади, що мають намір скасувати право власності на будівлі та споруди і здійснити вилучення земельної ділянки для суспільних потреб, слід довести факт реальної необхідності такого вилучення, технічної, географічної та іншої неможливості використати найближчу земельну ділянку, яка перебуває у власності держави або територіальної громади, а суд в даному випадку приймає відповідне рішення про скасування права власності або про відмову в задоволення вимог держави щодо скасування такого права. Крім того, слід не забувати про можливість оскарження рішення суду в апеляційному та касаційному порядку, що прийняте не на користь власника земельної ділянки та будівель і споруд, право власності на які зареєстровано у встановленому законом порядку. Проте, захистити свої законні права та інтереси власник зможе тільки в разі, якщо таке право власності зареєстровано. В інакшому випадку, власник принаймні отримає компенсацію ринкової вартості законно побудованого об’єкту нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано.
Отже, відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухоме майно підлягає обов’язковій державній реєстрації. Державна реєстрація таких прав є публічною та здійснюється відповідним уповноваженим органом. На сьогодні функцію державної реєстрації прав власності на нерухоме майно здійснює бюро технічної інвентаризації.
Більш детально порядок реєстрації прав власності визначено Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року за № 7/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445.
Категорія: Україна | Додав: алла1 (12.04.2011) | Автор: Алла Скоренька E
Переглядів: 607 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Міні-чат
Форма входу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Зареєстрованих: 0

Усі права захищені. Copyright Сайт "Зерна" © 2024
Безкоштовний хостинг uCoz