— Атомна енергетика в Україні останнім часом дещо деполітизувалася, але зараз знову привертає до себе увагу, оскільки, можливо, саме їй або нею доведеться розплачуватися за зниження цін на російський газ. Чи вважаєте ви таку комбінацію можливою?

— Не бачу тут особливого зв’язку. Газ — це одна історія, а атомна енергетика — зовсім інша, притому що має глибоке коріння в Україні. Саме вона була значною мірою колискою атомної енергетики в колишньому СРСР. Світ пам’ятає багатьох наших вчених, починаючи з Ландау, які закладали основи цієї галузі. І, звісно, ядерну енергетику або атомпром у цілому в жодному разі не можна розглядати як свого роду розмінну монету під економічні або політичні домовленості. Більше того, атомна енергетика вимагає до себе сьогодні підвищеної уваги з боку держави. Погляньте, як спрацювала торік енергосистема України. Обсяг електроенергії, виробленої на атомних електростанціях, становив, як і в попередні роки, майже половину її загального вироблення в країні. І при цьому технічний стан атомної галузі вигідно відрізняється від ситуації на теплових електростанціях. Із 104 теплових блоків 90% уже відпрацювали свій ресурс, і їх необхідно терміново реконструювати та модернізувати. А атомна енергетика вся, як то кажуть, на ходу й фактично є основним гарантом енергетичної безпеки України. До того ж електрика, що виробляється атомними станціями, майже втричі дешевша, ніж та, яку виробляють на ТЕС, і саме за її рахунок утримується низька ціна для населення й низки інших споживачів. Це свідчить про те, що ядерна енергетика — це основа відновлення й стабілізації соціально-економічної ситуації в країні.

— Чи можна вважати доручення Президента «змістовно» відпрацювати питання налагодження співпраці з Росією в контексті забезпечення ядерним паливом українських атомних електростанцій і створення власного ядерного циклу натяком на те, хто стане постачати ядерне паливо до України і з ким ми надалі співпрацюватимемо? Чи не викличе це заперечень із боку інших претендентів?

— Відповім на ваше запитання своїм. А хто сьогодні постачає свіже ядерне паливо на українські АЕС? Причому ми не чуємо про якісь проблеми в цьому питанні. У всіх наших реакторів виробник — Росія. Тому всі технології, що використовуються на наших атомних блоках, є або російськими, або їхніми аналогами. Тому від глибокої кооперації з Росією в атомпромі не можна відмовлятися. Особливо якщо в ході співпраці ми вийдемо на свій, вітчизняний продукт.

Ми не виступаємо у відносинах із Росією в ядерній галузі ні молодшою сестрою, ні тим паче прохачем. Наші відносини прагматичні й зважені. Для рівноправної та плідної співпраці Україна має достатньо ресурсів. Ми входимо до першої десятки країн світу за запасами урану, маємо в своєму розпорядженні родовища цирконію. Досвід у машино- та приладобудуванні доводить: Україна здатна сама виробляти ядерне паливо. Нам потрібні лише технології виробництва його елементів і фабрикації тепловиділяючого складання. І якщо російські технології найбільш просунуті та використовуються не лише в Україні, а й у всіх країнах із реакторами типа ВВЕР, то вибір Росії як партнера та постачальника технології цілком логічний. Проблема не в Росії, а в Україні. Я вважаю, що нам треба нарешті прокинутися, створити єдину покрокову державну програму розвитку атомної галузі й з урахуванням всіх економічних складових цілеспрямовано працювати в цьому напрямку. Держава зобов’язана надати реальну підтримку вітчизняному промисловому, дослідно-конструкторському й науково-технічному сектору в розвитку атомно-промислового комплексу. І тоді Україна отримає реальні можливості зайняти гідне місце в клубі держав із розвиненою ядерною енергетикою, причому на базі власного паливного забезпечення.

СЛІД ВЧИТИСЯ ПРАВИЛЬНО ВИКОРИСТОВУВАТИ СВІЙ ПОТЕНЦІАЛ

— Ви вважаєте, що від інших країн, які теж хотіли б співпрацювати з Україною на цьому напрямку, питань не буде?

— Я впевнений, що наша країна вільна у виборі партнерів. Ми маємо оцінити комерційну, інвестиційну привабливість тієї чи іншої пропозиції. Безумовно, ми не можемо замкнутися виключно в пострадянській шкаралупі й мати лише одного партнера з ядерного палива й одного виробника всього устаткування для АЕС, а також інших складових ядерно-паливного циклу. Україна володіє величезним потенціалом, у змозі його наростити й примножити, але ще мусить навчитися правильно їм розпоряджатися. А також освоїти науку вибору контрагентів (це не обмежується паливом), керуючись завданням виходу з його допомогою на вітчизняний продукт. Реалізувати цей підхід можна лише при виборі постачальників на прозорій конкурсній основі. За моєю інформацією, поки з пропозицією, яка цілком задовольняє завдання України, виступає лише Росія. Отже, інші країни не мають підстав пред’являти до нас претензії.

Залучати партнерів будемо, звісно, на конкурсній основі, як годиться. Нам абсолютно не байдуже, з ким працювати. Ідея спільно налагодити виробництво свіжого ядерного палива в інтеграції з Росією й Казахстаном виникла аж ніяк не сьогодні. Й іншого вибору просто немає. Усі 15 українських енергоблоків використовують сьогодні російське паливо.

Повністю стаття тут на сайті газети "День"