Пн, 11.12.2017, 02:09
Вітаю Вас Гость | RSS

Зерна: наука, освіта, культура

Меню сайту

Каталог статей

Головна » Статті » Держава » Електронне урядування

Шуляк В.П. - Ефективність обміну інформацією - запорука впровадження багатофункціональної комплексної системи «Електронна митниця»
Шуляк Валентин Петрович,
заступник начальника Регіональної інформаційної митниці Митної служби України

Ефективність обміну інформацією - запорука впровадження багатофункціональної комплексної системи «Електронна митниця»

У статті аналізуються проблемні питання інформаційних відносин суспільства, які обумовлюються ефективністю роботи органів державного управління, а саме: ефективністю взаємодії з громадянами; ефективністю взаємодії з підприємствами; ефективністю внутрішньої роботи кожної установи; ефективністю взаємодії органів державної влади між собою; ефективністю взаємодії державних органів з громадянами та підприємствами.
Ключові слова: інформаційні технології, митні процедури, «Електронна митниця», електронні дозвільні документи, обмін інформацією.
Problematic issues of the society informational relations, related to the effectiveness of activities of state bodies, including effectiveness of their interaction with citizens, effectiveness of their interaction with enterprises, effectiveness of internal effectiveness of activities of each body, effectiveness of interaction of state bodies among themselves, effectiveness of interaction of state bodies with citizens and enterprises, are analyzed in this article.
Keywords: informational technologies, customs procedures, “Electronic customs”, electronic permit documents, information exchange.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Сучасний розвиток інформаційних відносин суспільства в світі засвідчує, нові принципи відносин між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності шляхом вмілого розпорядження наявними інформаційними масивами та обміну інформацією між декларантами та митними органами із застосуванням інформаційних технологій.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання впровадження проекту «Електронна митниця» розглядалися Комісією Європейського Союзу, яка представила на розгляд країнам ЄС Багаторічний стратегічний план дій та поетапного його впровадження, з’ясовано та показано напрямки розвитку застосування інформаційних технологій при реалізації проекту «Електронна митниця» [1].
Основною метою статті. Розгляд проблемних питань при впровадженні електронного декларування в Україні як одного з елементів багатофункціональної комплексної системи «Електронна митниця».
Зміст роботи. Ефективність роботи органів державного управління визначається п’ятьма факторами (Рис.1):
- ефективністю взаємодії з громадянами;
- ефективністю взаємодії з підприємствами;
- ефективністю внутрішньої роботи кожної установи;
- ефективністю взаємодії органів державної влади між собою;
- ефективністю взаємодії державних органів з громадянами та підприємствами.

Рис. 1. Обмін інформацією органів державного управління.
Ефективність роботи митних органів можна визначити наступними факторами (Рис.2):
- ефективністю взаємодії з підприємствами і громадянами;
- ефективністю взаємодії з державними органами та відомствами;
- ефективністю взаємодії з митними адміністраціями закордонних держав.

Рис. 2. Взаємодія Митної служби України із суспільством.
1. Ефективність взаємодії між Митною службою України та підприємствами і громадянами в першу чергу обумовити певним співвідношенням результатів, які були досягнуті в роботі державної інституції, до поставлених кінцевих цілей.
На сучасному етапі розвитку митної справи в Україні, результат діяльності митних органів щодо формування доходної частини Державного бюджету є прагматичним і одним з найбільш пріоритетних. Показник надходжень доходів до Держбюджету встановлюється щорічно законом Про державний бюджет України на відповідний рік, і прийнято вважати, що ступінь виконання цього показника відображає повноту та ефективність реалізації митною службою фіскальної функції.
Недоліком такого підходу є неможливість відокремити ту частину бюджетних поступлень, яка дійсно є результатом ефективної роботи митних органів, від тієї, яка пов’язана з іншими чинниками. [2]
Так, з метою, зміцнення митної безпеки України, адаптації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби з новою комп'ютеризованою транзитною системою Європейського Союзу, оперативного отримання актуальної і достовірної інформації про наміри щодо здійснення зовнішньоекономічних операцій, створення умов для прискорення процедур митного контролю та митного оформлення, поліпшення соціального та інформаційного обслуговування населення, удосконалення інформаційної інфраструктури Митної служби України наприкінці 2008 року було започатковано розробку та створення багатофункціональної комплексної системи «Електронна митниця». [3]
Концепція створення багатофункціональної комплексної системи «Електронна митниця» була схвалена Урядом 17 вересня 2008 року.
Реалізація Концепції спрямована на ліквідацію різниці між митними процедурами в Україні та Європейського Союзу.
Крім того, роль інформаційних технологій в митній справі відображена в Міжнародній конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, укладеній 18 травня 1973 року у місті Кіото, яка діє у зміненій редакції відповідно до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненою 26 червня 1999 року в місті Брюсселі. Україна приєдналася згідно із Законом України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 5 жовтня 2006 року.
Основні принципи Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур [4], як раз, і направлені на ефективну взаємодію між митними адміністраціями та громадянами і підприємствами (Рис. 3):
- здійснення програм, спрямованих на постійне удосконалення та підвищення ефективності митних правил та процедур;
- застосування митних правил та процедур є передбачуваним, послідовним та прозорим;
- надання заінтересованим сторонам усієї необхідної інформації стосовно законів, нормативно-правових та адміністративних актів з митного регулювання, митних правил та процедур;
- затвердження сучасних методів роботи, таких як система аналізу ризиків й методу контролю, який базується на аудиті, а також максимальне практичне використання інформаційних технологій;
- співробітництво з іншими національними органами влади, митними службами інших держав та торговими співтовариствами, у всіх випадках, коли це можливо;
- впровадження відповідних міжнародних стандартів;
- забезпечення безперешкодного доступу причетних сторін до процедур адміністративного та судового контролю.

Рис. 3. Взаємодія між митними адміністраціями та громадянами і підприємствами.
2. Ефективність взаємодії між Митною службою України та митними адміністраціями іноземних держав, в першу чергу обумовлено тотожними вимогами національних законодавств, в другу чергу обумовлено міжурядовими угодами, в третю чергу технічними можливостями організації забезпечення обміну електронною інформацією. (Рис. 4)

Рис.4. Взаємодія між Митною службою України та митними адміністраціями іноземних держав.
Проблемним питанням під час обміну електронною інформацією з митними адміністраціями іноземних держав є розбіжність національних законодавств в сфері захисту інформації та електронного цифрового підпису.
Так, на теренах Європейського Союзу без будь-яких сумнівів використовується набір протоколів для забезпечення захисту даних, які передаються по між мережевому протоколу IP і які дозволяють здійснювати підтвердження достовірності та/або шифрування IP-пакетів – IP-Security. На жаль, використання зазначеного набору протоколів в нашій державі, а саме в державних органах, де оброблюється інформація що є власністю держави, неможливо, зважаючи на відсутність сертифікату відповідності або позитивного експертного висновку за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Реальний приклад з життя, співробітництва між Державною митною службою України та Асоціацією Міжнародних автомобільних перевізників України.
На виконання вимог Конвенції МДП [5], Меморандуму взаємопорозуміння між Державною митною службою України та Асоціацією Міжнародних автомобільних перевізників України, враховуючи вимоги Додатку 10 до Конвенції МДП створено комп’ютеризовану систему – SafeTIR. Основним із чинників цієї системи є обмін інформацією в режимі реального часу з використанням віртуальної приватної мережі та шифруванням за допомогою протоколів IP-Security.
Питання. Яким чином Митній службі України забезпечити ратифіковані міжнародні рішення щодо забезпечення гарантування доставки вантажів?
Відповідь. Зважаючи на відсутність відповідних сертифікатів відповідності або позитивного експертного висновку за результатами державної експертизи у сфері КЗІ на набір протоколів IP-Security, а також враховуючи не чіткі вимоги Постанови Кабінету Міністрів України № 522 від 12.04.2002 «Про затвердження Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних» [6].
Також, враховуючи часткову адаптацію національного законодавства до норм міжнародного права, необхідно нарощувати техніко-людський ресурс або завідомо порушувати національне законодавство.
Ще один приклад.
В Російській Федерації використовується електронний цифровий підпис розроблений відповідно до ГОСТу 34.10-2001 «Інформаційна технологія. Криптографічний захист інформації. Процеси формування та перевірки електронного цифрового підпису» [7]. В Україні використовується електронний цифровий підпис розроблений відповідно ДСТУ 4145-2002 «Інформаційні технології. Криптографічний захист інформації. Цифровий підпис, що ґрунтується на еліптичних кривих. Формування та перетворювання.» [8]. Тобто, сумісність обох електронних цифрових підписів, малоймовірна.
Питання. Яким чином Митній службі України здійснювати обмін інформацією з митними адміністраціями інших закордонних держав? Здійснювати обмін бібліотеками криптографічних перетворень? Хто надасть справжню відповідь?
Відповідь. Жодних рекомендацій або роз’яснень не має. Розробка технічних аспектів, організація та забезпечення виконання міжнародних домовленостей повністю лягає на плечі фахівців Митної служби України.
3. Ефективність взаємодії Митної служби України з державними органами та відомствами на сам перед залежить від взаємодії Митної служби України з кожним окремим органом державної влади, а саме в чіткій формалізації переліку відомостей, якими необхідно обмінюватися (Рис.5).
Так, відповідно до статей 26-29 [9] Митного Кодексу, «Товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей. Митні органи взаємодіють з органами державної влади, що здійснюють зазначені види контролю, в порядку, встановленому законодавством України.». Тобто, Митна служба України співпрацює з Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством аграрної політики України, Міністерством економіки України, Державним комітетом рибного господарства України, Державним комітетом лісового господарства України, Міністерством оборони України, Державним комітетом ядерного регулювання, Державною службою експортного контролю України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Національною комісією з питань регулювання зв’язку України, Національним агентством України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України та Міністерством культури і туризму України.
У фінансовій сфері Митна служба України взаємодіє із Міністерством фінансів України, Національним банком України та Державною податковою адміністрацією України.
У правоохоронній сфері Митна служба України взаємодіє із Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України та Державною прикордонною службою України.

Рис.5. Взаємодія Митної служби України з державними органами та відомствами.
Митною службою України в рамках реалізації пункту 11 Плану забезпечення реалізації Указу Президента України «Про Програму боротьби з контрабандою та порушенням митних правил на 2008-2009 роки» [10], щодо створення та запровадження органами державної митної служби та іншими органами державної влади комплексної системи електронного документообігу дозвільних документів на здійснення зовнішньоекономічних операцій, передбачивши уніфікацію таких документів розпорядженням Кабінету Міністрів України створено робочу групу з розроблення переліку документів, які подаються в електронному вигляді для здійснення митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів що переміщуються підприємствами через митний кордон України [11]. Результатом роботи цієї робочої групи є розроблені проектні матеріали (Рис. 6):
- форми уніфікованого електронного дозвільного документа;
- рекомендації щодо заповнення реквізитів уніфікованого електронного дозвільного документа;
- зведена таблиця дозвільних документів державних органів у формі уніфікованого електронного дозвільного документа, необхідних для здійснення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Рис. 6. Відомчі електронні дозвільні документи.
Але, значні зусилля, зводяться нанівець відсутністю чіткого інформаційного законодавства. У сучасному інформаційному законодавстві України існує ряд недоліків, а саме:
- чіткої ієрархічної єдності законів;
- велика кількість законів та підзаконних актів;
- відсутність узгодження понятійного апарату, термінологічні неточності;
- нові правові акти в сфері суспільних інформаційних відносин часто не узгоджені концептуально з раніше прийнятими, що призводить до правового хаосу.
Також, в усіх органах державної влади фінансування інформаційної сфери забезпечується за залишковим принципом. Реальна відсутність коштів ні в якій мірі не сприяє впровадженню нових інформаційно-комунікаційних технологій та інформаційного суспільства [12].
Висновки.
Ні в кого не викликає сумніву, що на сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства інформаційна діяльність відіграє в системі державного управління визначальну роль, а інформація є одним з основних багатств держави та її стратегічним національним ресурсом.
Весь світ крокує до інформаційного об’єднання та створює для цього електронні інформаційні системи, які будуть для різних країн функціонально сумісні між аналогічними системами, доступні, керовані, безпечні, об’єднані та контрольовані.
Нажаль, часткова адаптація вітчизняного інформаційного законодавства до норм міжнародного права, нормативно-правова неврегульованість в інформаційній сфері, недостатня формалізація у роботі з інформацією на рівні державних органів гальмує процеси розвитку та впровадження інформаційно-комунікаційних технологій і інформаційних відносин між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та Митною службою України.

Список використаних джерел
1. Пашко П.В. «Електронна митниця» - головний механізм гарантування митної безпеки держави / П.В.Пашко, В.П.Шуляк// Фінанси України. - 2006.- №12.- С. 51-60.
2. Бережнюк І.Г. Управління економічною ефективністю роботи митних органів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.amsu.dp.ua/doc/IPO/Tezi/berejnuk.doc
3. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1236-р від 17.09.2008 «Про схвалення Концепції створення багатофункціональної комплексної системи «Електронна митниця». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1236-2008-%F0
4. Закон України № 227-V від 05.10.1006 «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=227-16
5. Меморандум № 77 від 08.09.2008 «Меморандум взаимопонимания между Государственной таможенной службой Украины, Асоциацией Международных Автомобильных Перевозчиков Украины и Международным Союзом Автомобильного транспорта».
6. Постанова Кабінету Міністрів України № 522 від 12.04.2002 «Про затвердження Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=522-2002-%EF
7. ГОСТ 34.10-2001 «Інформаційна технологія. Криптографічний захист інформації. Процеси формування та перевірки електронного цифрового підпису».
8. ДСТУ 4145-2002 «Інформаційні технології. Криптографічний захист інформації. Цифровий підпис, що ґрунтується на еліптичних кривих. Формування та перетворювання.»
9. Митний Кодекс. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=92-15&p=1272477344556453
10. Указ Президента № 195/2008 від 04.03.2008 «Про Програму боротьби з контрабандою та порушенням митних правил на 2008-2009 роки». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=195%2F2008
11. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 845-р від 10.10.2007 «Про затвердження складу робочої групи з розроблення переліку документів, які подаються в електронному вигляді для здійснення митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=845-2007-%F0
12. Гаман Т.І. Проблемні питання нормативно-правового забезпечення інформаційної діяльності органів державного управління. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.univer.km.ua/visnyk/764.pdf
Категорія: Електронне урядування | Додав: ShuVal68 (24.11.2011) | Автор: Шуляк Валентин Петрович E
Переглядів: 999 | Теги: митні процедури, обмін інформацією, електронні дозвільні документи, «Електронна митниця», Інформаційні технології | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Міні-чат
Форма входу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Зареєстрованих: 0

Усі права захищені. Copyright Сайт "Зерна" © 2017
Безкоштовний хостинг uCoz