Той, хто пройшов крізь вогонь — український фільм режисера Михайла Іллєнка. Вийшов на екрани 19 січня 2012 року. Фільм розповідає про долю хлопця з Полтавщини, Івана Додоки, який стає радянським військовим льотчиком, Героєм Радянського Союзу. Але доля складається так, що йому доводиться пройти німецький полон, радянські табори, і врешті-решт волею долі потрапити до Канади, де він стає вождем тамтешнього індіанського племені. Прототип головного героя — льотчик-ас часів Другої світової війни Герой Радянського Союзу, гвардії старший лейтенант Іван Даценко, командир ланки 10-го гвардійського авіаційного полку 3-ї гвардійської авіаційної дивізії 3-го гвардійського авіаційного корпусу авіації дальньої дії. Іван Іванович Даценко (за іншими джерелами: Доценко, 29 листопада 1918 — 19 квітня 1944 (?)) — уродженець села Чернечий Яр під Диканькою, який нібито після нацистського і радянського полонів потрапив у Канаду, де став вождем індіанського племені, що входило до конфедерації ірокезів. Про останній виліт старшого лейтенанта Доценка (саме так дається прізвище льотчика в першоджерелі) пише свідок подій, однополчанин Герой Радянського Союзу Олексій Миколайович Кот: Коли літак, який скинув САБи, зловили кілька прожекторів, серце у мене завмерло. Феєрверки розривів пофарбували небо в червоний колір, але льотчик вів літак на бойовому курсі крізь вогняний вихор. І раптом пролунав вибух. Мабуть, снаряд, а може, й не один, потрапив в бензобак. На всі боки розлетілися, палаючі уламки. Багато з тих, хто був у цей час в районі цілі, бачили цю страшну картину. Ніхто з членів екіпажу не встиг скористатися парашутом. Так трагічно загинули Герої Радянського Союзу І. І. Доценко, Г. І. Безобразов, їх товариші І. А. Свєтлов, М. А. Завірохін. Згідно з найбільш розповсюдженою сьогодні версією, яка ґрунтується на дослідженнях В. Щербакова, 19 квітня 1944 року Іван Даценко зміг вистрибнути з палаючого літака. Приземлившись на ворожій території, потрапив у полон. Втік, дістався своєї частини. Був заарештований «Смершем», визнаний зрадником, відправлений до Сибіру. Звідти втік теж і, напевно, дістався до Канади через Аляску. У 1967 році у Всесвітній виставці «Експо-67», яка відбулася у Монреалі (Квебек) на честь столітньої річниці Канадської конфедерації, приймала участь радянська делегація партійних працівників та діячів культури на чолі з членом Президії ЦК КПРС, 1-м заступником Голови Ради Міністрів СРСР Дмитром Полянським. У складі делегації був Народний артист СРСР Махмуд Есамбаєв. Після виступу артиста Прем'єр-міністр Канади Лестер Пірсон на його прохання організував екскурсію радянської делегації до резервації, де жило плем'я індіанців, яке входило в союз ірокезів. Як розповідав Есамбаєв, під час відвідання племені могавкі кохнавік він зустрівся з вождем племені і був немало здивований, почувши від нього українську мову. У подальшому, начебто, вождь розмовляв із радянською делегацією російською мовою, з перекладачем — англійською, а зі своїми одноплемінцями — їхньою мовою. Вождь покликав свою дружину й щось їй сказав, після цього на стіл були поставлені галушки й горілка. На запитання одного з членів делегації хто ж він такий, вождь індіанців відповів: «Я Іван Іванович Доценко з-під Полтави». За словами Махмуда Алісултановича, індіанці дали своєму вождеві ім'я «Пронизуючий Вогонь», його англійське ім'я й прізвище — Джон МакНобер. Про те, що вождь індіанського племені Іван Даценко не лише виходець із СРСР, а ще й Герой Радянського Союзу, льотчик, Есамбаєву розповів професор Монреальського університету.
Фільм Гран-прі ІІІ Київського міжнародного кінофестивалю. У вихідні білети на фільм мені придбати не вдалося. В робочі дні хороші місця теж отримати не легко. Враження від фільму важко висловити словами. Українцям його потрібно подивитися. Побачите, до чого "хороші" бувають земляки.