20 вересня 1654 року Чернігів поринув у глибокий траур. Скорботно зітхали дзвони. Земля забирала у своє лоно тіло відважного воїна і талановитого полководця, полковника і наказного гетьмана Лівобережної України Степана Подобайла. Він загинув у жорстокому бою з польсько-литовськими загарбниками під Старим Биховом на Гомельщині. Для нас, людей XX століття, події тих часів трансформувалися в об'ємне поняття — визвольна війна українського народу. Історичне значення цієї багаторічної епопеї затьмарило собою долі окремих її учасників. Навіть тих, чия слава гриміла колись на Україні. Серед таких — полковник Степан Подобайло. Ми майже нічого не знаємо про нього. Відомо лише, що народився на Чернігівщині у знатній сім'ї. Службу почав у польському війську. Драгунська кар'єра Подобайла перервалася у 1648 році, коли він перейшов на бік Богдана Хмельницького. Тут став старшим сотником Чернігівського полку. Степан Подобайло неодноразово виконував відповідальні дипломатичні місії. А 13 червня 1651 року він очолив козацьке посольство у ставці литовського гетьмана Януша Радзивіла. Полковник Небаба, котрий направив його, прагнув добитися нейтралітету Великого князівства Литовського під час бойових дій 1651 року. Місія не вдалася. Радзивіл протримав послів під виглядом мирних переговорів до 26 червня, просуваючи тим часом війська на Сіверщину. Не зумівши зупинити агресію в ході переговорів, Подобайло став одним із керівників оборони Лівобережної України. Розгорілися жорстокі бої на підступах до Чернігова, де загинув славетний полковник Небаба. Оборону міста очолив його побратим Степан Подобайло. Чернігівці успішно стримали штурм литовських військ, і їх 20-тисячна армія з великими втратами відступила до Києва. До речі, Радзивіл не вперше відчув на собі полковницький талант Подобайла. Ще у 1649 році, коли литовські війська готувалися вдертися на територію України через Білорусію, їм назустріч вийшов Подобайло з дванадцятьма тисячами козаків. Йому належало укріпитися у районі переправ через Дніпро і Прип'ять, затримати ворога, а потім завдати нищівного удару. Враховуючи важливість завдання, Богдан Хмельницький надіслав для підкріплення 14-тисячний загін. Більше дати не міг, бо наближався час зіткнення з коронним військом. Тим часом армія Радзивіла наближалася до Лоєва, де укріпилися козаки. Переправитись ворогам не вдалося. Підійшли війська полковника Михайла Кричевського. Спалахнув бій. Кричевський потрапив у полон. Мужній козак розбив голову об підводу, до якої був прикутий, але не став зрадником. За підтримки білоруських селян Подобайло стримував натиск переважаючих сил ворога, а потім перейшов у наступ і оволодів Гомелем. Знекровлені литовські війська засіли в укріпленому таборі. Розгром, здавалося, був неминучим. Але укладений Богданом Хмельницьким Зборовський мир урятував ворога від повного знищення. У 1652 році Подобайло був призначений наказним гетьманом Лівобережної України. Це був тяжкий період для національно-визвольного руху. На чернігівсько-сіверську землю вдерлося 16-тисячне польсько-шляхетське військо. Щоб не загострювати ситуацію, Богдан Хмельницький наказав чернігівському полковнику не чинити опору. Однак ціла низка лівобережних міст відмовилася впускати ворожі війська. Повсюдно виникали збройні сутички. Подобайло готувався до боротьби. В умовах, що склалися, союз iз православною Московією був для України єдиним засобом збереження національної цілiсності й культури. Степан Подобайло був одним з активних учасників переговорів з Москвою в Переяславі, де було прийнято рішення про створення військового політичного союзу двох братнiх народів. Однак і після підписання договору 8 січня 1654 року на українській землі не запанували мир і спокій. Уже на початку весни польсько-литовські війська вдерлися на територію Брацлавщини, Поділля і Волині. Росія вступила у війну з Польщею. Головні бойові дії розгорнулися на території Смоленщини і Білорусі. Поява тут українських і російських військ сприяла визвольному рухові білоруського народу. Білоруські міста здавалися українсько-російським військам майже без бою. Радзивіл зазнавав поразку за поразкою. Однак литовці чинили часом відчайдушний опір. Винятково тяжкі бої спалахнули в районі Гомеля. Місто було визволене. Тут у бою і загинув полковник Подобайло. Тіло героя було перевезене до Чернігова і поховане на Болдиній горі поблизу Іллінського монастиря, гроші на відбудову якого колись дав Подобайло. Сьогодні на місці поховання славетного козацького ватажка Степана Подобайла встановлено пам'ятний камінь. Це єдиний пам'ятний знак на честь козацьких полковників у Чернігові.
